Як говорити з дітьми про військову агресію
Найголовніше – дитині потрібно завжди говорити правду, але уникати надмірних емоцій та паніки. Так можна підготувати її до критичних подій (звуків сирени, вибухів, пострілів), але натомість дати впевненість у майбутньому.
Варто також пам’ятати, що найменш стресовою для дитина така розмова буде, якщо її проводить хтось із близьких (батьки або, якщо вони не можуть поки контролювати свої емоції, ті, кому дитина довіряє).
Дошкільнята
Краще говорити з ними через казки. Є чимало текстів, які в доступній формі пояснюють дитині питання безпеки. Наприклад, “Коза-дереза” – чудовий приклад, як можна розповісти, що пускати чужого у свою домівку небезпечно.
Історії можна придумувати так, щоби сюжети та алегорії були максимально наближені до того, що насправді відбувається навколо.
6–10 років
Підтримувати впевненість дитини в тому, що батьки готові до різних сценаріїв розгортання подій – речі й документи зібрані, все необхідне є, поряд розміщені безпечні укриття тощо.
Варто пояснити дитині, що коли хтось із близьких дорослих наразі у війську, теробороні, то це їхні робота і обов’язок, а не менш важливий обов’язок дитини нині – й далі вчитись.
Можна запропонувати підтримати захисників, намалювавши малюнок чи написавши історію, вірш, лист.
Старші діти й підлітки
Дорослим варто звернути увагу на те, де діти беруть інформацію про події та відфільтрувати ці джерела. Важливо пояснити, чому потрібно користуватися тільки офіційною та перевіреною інформацією.
Заспокоїти дітей у цьому випадку можуть відверті розмови, відсилки до історії України, яка вже перемогла в чималій кількості війн, життєві історії та свідчення очевидців історичних подій.
Для будь-якого віку
Обов’язково треба пояснити дитині чіткі правила поведінки, наголосити на обережності та пильності більше, ніж зазвичай (наприклад, що в жодному разі не можна піднімати на вулиці незнайомі речі чи предмети).
За можливості приділяти дитині якомога більше уваги та бути поруч із нею.
