Консультація для батьків "Вплив порушення мовлення на формування особистості дитини"
Вплив порушення мовлення на формування особистості дитини.
Розвиток мовлення в онтогенезі передбачає освоєння найбагатшого словникового запасу мовлення, оволодіння мовленнєвими законами і нормами рідної мови, практичне їх застосування, вміння користуватися засвоєним матеріалом, зв'язно, послідовно передавати зміст тексту або самостійно складати зв'язний текст. Для повноцінного оволодіння зв'язним мовленням необхідний достатній рівень мовленнєвого та інтелектуального розвитку.
Формування зв'язного мовлення у дітей багаторазово ускладнюється, якщо має місце загальне недорозвинення мовлення. Перешкодою до успішного формування зв'язного мовлення є порушення всіх компонентів мовленнєвої системи.
Різні порушення мовлення в тій чи іншій мірі негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі порушення мовлення можуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності. Обмеженість мовленнєвого спілкування може мати негативний вплив на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості, негативізму, почуття неповноцінності).
Недостатній розвиток фонематичного слуху і сприйняття призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою в школі без допомоги логопеда.
При нормальному мовленнєвому розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутим фразовим мовленням, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотворення і словозміни. До цього часу остаточно формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу та синтезу.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - складний мовленнєвий розлад, при якому у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом відзначається пізній початок розвитку мовлення, збіднілий запас слів, аграмматізми, дефект вимовлення і фонемоутворення. Ці прояви в сукупності вказують на системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності.
Загальне недорозвинення мовлення має різні ступіні від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвитку.
Подолання і попередження мовленнєвих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи галуззю дефектології, в той же час бере участь у вирішенні загальних педагогічних завдань.
Вплив порушення мовлення на формування особистості дитини.
Розвиток мовлення в онтогенезі передбачає освоєння найбагатшого словникового запасу мовлення, оволодіння мовленнєвими законами і нормами рідної мови, практичне їх застосування, вміння користуватися засвоєним матеріалом, зв'язно, послідовно передавати зміст тексту або самостійно складати зв'язний текст. Для повноцінного оволодіння зв'язним мовленням необхідний достатній рівень мовленнєвого та інтелектуального розвитку.
Формування зв'язного мовлення у дітей багаторазово ускладнюється, якщо має місце загальне недорозвинення мовлення. Перешкодою до успішного формування зв'язного мовлення є порушення всіх компонентів мовленнєвої системи.
Різні порушення мовлення в тій чи іншій мірі негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі порушення мовлення можуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності. Обмеженість мовленнєвого спілкування може мати негативний вплив на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості, негативізму, почуття неповноцінності).
Недостатній розвиток фонематичного слуху і сприйняття призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою в школі без допомоги логопеда.
При нормальному мовленнєвому розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутим фразовим мовленням, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотворення і словозміни. До цього часу остаточно формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу та синтезу.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - складний мовленнєвий розлад, при якому у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом відзначається пізній початок розвитку мовлення, збіднілий запас слів, аграмматізми, дефект вимовлення і фонемоутворення. Ці прояви в сукупності вказують на системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності.
Загальне недорозвинення мовлення має різні ступіні від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвитку.
Подолання і попередження мовленнєвих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи галуззю дефектології, в той же час бере участь у вирішенні загальних педагогічних завдань.
Вплив порушення мовлення на формування особистості дитини.
Розвиток мовлення в онтогенезі передбачає освоєння найбагатшого словникового запасу мовлення, оволодіння мовленнєвими законами і нормами рідної мови, практичне їх застосування, вміння користуватися засвоєним матеріалом, зв'язно, послідовно передавати зміст тексту або самостійно складати зв'язний текст. Для повноцінного оволодіння зв'язним мовленням необхідний достатній рівень мовленнєвого та інтелектуального розвитку.
Формування зв'язного мовлення у дітей багаторазово ускладнюється, якщо має місце загальне недорозвинення мовлення. Перешкодою до успішного формування зв'язного мовлення є порушення всіх компонентів мовленнєвої системи.
Різні порушення мовлення в тій чи іншій мірі негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі порушення мовлення можуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності. Обмеженість мовленнєвого спілкування може мати негативний вплив на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості, негативізму, почуття неповноцінності).
Недостатній розвиток фонематичного слуху і сприйняття призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою в школі без допомоги логопеда.
При нормальному мовленнєвому розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутим фразовим мовленням, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотворення і словозміни. До цього часу остаточно формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу та синтезу.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - складний мовленнєвий розлад, при якому у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом відзначається пізній початок розвитку мовлення, збіднілий запас слів, аграмматізми, дефект вимовлення і фонемоутворення. Ці прояви в сукупності вказують на системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності.
Загальне недорозвинення мовлення має різні ступіні від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвитку.
Подолання і попередження мовленнєвих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи галуззю дефектології, в той же час бере участь у вирішенні загальних педагогічних завдань.
Вплив порушення мовлення на формування особистості дитини.
Розвиток мовлення в онтогенезі передбачає освоєння найбагатшого словникового запасу мовлення, оволодіння мовленнєвими законами і нормами рідної мови, практичне їх застосування, вміння користуватися засвоєним матеріалом, зв'язно, послідовно передавати зміст тексту або самостійно складати зв'язний текст. Для повноцінного оволодіння зв'язним мовленням необхідний достатній рівень мовленнєвого та інтелектуального розвитку.
Формування зв'язного мовлення у дітей багаторазово ускладнюється, якщо має місце загальне недорозвинення мовлення. Перешкодою до успішного формування зв'язного мовлення є порушення всіх компонентів мовленнєвої системи.
Різні порушення мовлення в тій чи іншій мірі негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі порушення мовлення можуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності. Обмеженість мовленнєвого спілкування може мати негативний вплив на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості, негативізму, почуття неповноцінності).
Недостатній розвиток фонематичного слуху і сприйняття призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою в школі без допомоги логопеда.
При нормальному мовленнєвому розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутим фразовим мовленням, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотворення і словозміни. До цього часу остаточно формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу та синтезу.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - складний мовленнєвий розлад, при якому у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом відзначається пізній початок розвитку мовлення, збіднілий запас слів, аграмматізми, дефект вимовлення і фонемоутворення. Ці прояви в сукупності вказують на системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності.
Загальне недорозвинення мовлення має різні ступіні від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвитку.
Подолання і попередження мовленнєвих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи галуззю дефектології, в той же час бере участь у вирішенні загальних педагогічних завдань.
Вплив порушення мовлення на формування особистості дитини.
Розвиток мовлення в онтогенезі передбачає освоєння найбагатшого словникового запасу мовлення, оволодіння мовленнєвими законами і нормами рідної мови, практичне їх застосування, вміння користуватися засвоєним матеріалом, зв'язно, послідовно передавати зміст тексту або самостійно складати зв'язний текст. Для повноцінного оволодіння зв'язним мовленням необхідний достатній рівень мовленнєвого та інтелектуального розвитку.
Формування зв'язного мовлення у дітей багаторазово ускладнюється, якщо має місце загальне недорозвинення мовлення. Перешкодою до успішного формування зв'язного мовлення є порушення всіх компонентів мовленнєвої системи.
Різні порушення мовлення в тій чи іншій мірі негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі порушення мовлення можуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності. Обмеженість мовленнєвого спілкування може мати негативний вплив на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості, негативізму, почуття неповноцінності).
Недостатній розвиток фонематичного слуху і сприйняття призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою в школі без допомоги логопеда.
При нормальному мовленнєвому розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутим фразовим мовленням, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотворення і словозміни. До цього часу остаточно формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу та синтезу.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - складний мовленнєвий розлад, при якому у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом відзначається пізній початок розвитку мовлення, збіднілий запас слів, аграмматізми, дефект вимовлення і фонемоутворення. Ці прояви в сукупності вказують на системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності.
Загальне недорозвинення мовлення має різні ступіні від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвитку.
Подолання і попередження мовленнєвих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи галуззю дефектології, в той же час бере участь у вирішенні загальних педагогічних завдань.