Організація навчання і виховання дітей з порушенням функцій опорно-рухового апарату
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – непрогресуюче захворювання головного мозку, яке вражає ті його ділянки, які відповідають за рухливість і положення тіла і виникає на ранніх етапах розвитку головного мозку.
Інколи, діти, які страждають на церебральний параліч, можуть мати проблеми в навчанні, порушення слуху та зору (сенсорні порушення), або порушення розумового розвитку. Звичайно, чим значніші ушкодження мозку, тим сильніші прояви церебрального паралічу. Проте церебральний параліч не прогресує з часом.
При роботі з дітьми з ДЦП, необхідно врахувати такі моменти:
Діти з церебральним паралічем стійко психічно виснажені, не здатні до тривалого інтелектуального напруження. Для них характерні розлади емоційно-вольової сфери, що найчастіше проявляються в плаксивості, дратівливості, вередливості. Їм часто властива невпевненість у собі, часто проявляється наївність суджень, сором’язливість, боязкість. Це поєднується з підвищеною чутливістю, вразливістю, замкненістю.
Відставання в розвитку мовлення призводить до обмеження обсягу знань та уявлень про навколишній світ, ускладненню спілкування дітей.
Найбільш характерною ознакою особистості дитини є своєрідний психічний інфантилізм, що проявляється в егоцентризмі, лабільності, підвищеній сугестивності і залежності від оточення. У дітей можуть відзначатися патологічні риси характеру: істероїдні, тривожно-недовірливі, невротичні.
Для більшості дітей із церебральними паралічами характерні пасивність, млявість, нерішучість, швидка зміна настрою. Вони бояться висоти, темряви, самотності; у школі такі діти проявляють тривожність, страх перед усною відповіддю.
Поради вчителю у класі якого навчається дитина з порушенням опорно-рухового апарату
1. Дізнайтеся більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу та джерела, з яких ви можете отримати корисну інформацію.
2. Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності.
3. Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей, достатньо широкі проходи між партами тощо). Учитель повинен визначити місце дитини з ДЦП у класі так, щоб вона мала змогу вільно стояти або виходити з-за парти.
4. Навчіться використовувати допоміжні технології, які допоможуть зробити вашого учня незалежним (спеціальні пристрої для письма, додаткове устаткування для комп’ютера тощо).
5. Дотримуйтеся режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ, щоб запобігти перевантаженню дитини.
6. Іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижчих тонах, переконайтеся, що учень добре чує.
7. Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу.
8. Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Необхідно варіювати обсяг і форми виконання письмових робіт, щоб дитина встигала за темпом роботи класу.
Завдяки правильній комбінації підтримки, використання обладнання, додаткового часу та пристосування, всі діти з ДЦП можуть бути успішними учнями та мати повноцінне життя.
